czwartek, 5 kwietnia 2012

ВЕЛИКОГО БАЖАЙТЕ!


Μεγάλα αίτεĩσθε!

Так писав світлої пам’яті Слуга Божий митрополит Йосиф Сліпий, будучи в’язнем, перебуваючи у неймовірно важких умовах існування, в далекім від рідного краю місці. Що ми знаємо про цю знакову постать, яка була чітким послідовником митрополита Андрея Шептицького, яку, всупереч традиціям, вітали оплесками на ІІ Ватиканському Соборі, якій, знову ж таки всупереч традиції, цілував руку Папа Іван Павло ІІ. Йосиф Сліпий-Коберницький-Дичковський народився 17 лютого 1892 р. в с. Заздрість на Тернопільщині. Він навчався у Тернопільській гімназії, у Львівській греко-католицькій духовній семінарії, в університетах у Львові, Інсбруку та Римі. Сліпий вільно володів грецькою, латинською, французькою, італійською, англійською та німецькою мовами. У таборах, де він пробув 18 років, вивчив російську. У двадцять шість років він здобув учений ступінь доктора богослов’я, а його праці з богослов’я та історії церкви склали 13 томів. У різні роки Йосиф Сліпий видавав у Львові журнали «Богословія», «Дзвони», «Нива», «Мета», був ректором Львівської семінарії та Богословської академії.

Дальше у залученому Віснику PDF

Brak komentarzy:

Prześlij komentarz