Сьогодні, 16 грудня, Предстоятель Української Греко-Католицької
Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у Патріаршому соборі Воскресіння
Христового очолив Архиєрейську Літургію, на який молитовно поминали
Патріарха Йосифа (Сліпого). Нагадаємо, 2012 рік проголошено в
Українській Греко-Католицькій Церкві - Роком Патріарха Йосифа.
Глава Церкви під час проповіді до вірних сказав про Патріарха, що ми
сьогодні «згадуємо особливу людину» в історії України та нашої Церкви –
слугу Божого Патріарха Йосифа (Сліпого). «Це чоловік, який знайшов
життя. Сам ішов цією дорого і веде нею сьогодні всіх нас. Нехай приклад
слуги Божого Патріарха Йосифа буде для нас справді дороговказом і,
відповідно, закликом іти за Христом серед туману сьогоднішнього світу,
щоб ніхто з нас не загубився, а успадкував життя вічне», – побажав
Блаженніший Святослав українцям.Проповідник нагадує вірним, що найбільшим скарбом людини не є земна дійсність. Найбільшим скарбом і багатством для людини є Бог. Бо Він - джерело всього: земного і вічного життя, достатку, щастя, усього того, що потребує людське серце.
«Ми є свідками творення нової, глобальної культури: коли все у світі
перемішується, коли людські певності часом втрачають свої значення. Ми
стоїмо на порозі якогось нового часу, нового періоду в історії людства.
Багато науковців порівнюють час, який зараз переживає людство, з
туманом. Туман можна бачити, проте до нього не можна торкнутися рукою,
але в цьому тумані дуже легко можна загубитися. І завдання кожного
віруючого християнина - знайти дорогу в цьому часі. А завдання Церкви -
показати цю дорогу, щоб сучасна людина не загинула, не загубилася, а
знайшла життя, яким є Христос», – переконаний Предстоятель Церкви.Після Літургії Архиєпископ-емерит Блаженніший Любомир (Гузар) прочитав лекцію-спогад про Патріарха Йосифа.
– Пригадую, – каже він, – коли я вперше побачив Патріарха Йосифа. Це було на Йордан 1943 року. На ринку у Львові відбувалося посвячення води. З ним було кілька священиків. Я був малим хлопцем. Звернувся до мами: «Мамо, а чому ті отці такі великі?». А тоді на Йордан було дуже холодно, і вони під ризи вдягнули хутро. Тому мені, як малому хлопцеві, видавалися дуже-дуже великими.
Це був початок знайомства Блаженнішого Любомира з Патріархом.
Краще він його пізнав, коли вперше приїхав у США наприкінці 60-х років.
Патріарх Йосиф – постать багатогранна, про яку можна і треба сказати. Блаженніший обмежується кількома «штрихами».
– Йосиф Сліпий, – продовжує він, – син Поділля. Його родинне село – Заздрість. Він народився і виховувався у добрій християнській родині. Гадаю, це теж мало вплив на його вдачу, бо Йосиф був дуже-дуже працьовитою людиною. Поняття «працювати» він виніс зі свого родинного дому. Ті, хто знав його, розказують, що він змалку присвячував надзвичайно багато часу науці. Працьовитість – це одна з основних характеристик особи Патріарха Йосифа. Потім я переконався в цьому особисто. Він не любив бездіяльності. Не любив це не лише в собі, а й в інших. Якось у Римі в нашому осідку я з одним старшим від мене отцем проходився подвір’ям після сніданку. Ми не просто гуляли, а складали план роботи на найближчі дні. А Патріарх Йосиф, який мешкав на третьому поверсі, зійшов донизу й сказав: «А ви чому тут марнуєте час?» Насправді ми не марнували часу, але йому видавалося, що свою діяльність варто провадити в більш ефективний спосіб. Далі ми продовжували нашу роботу, проте згідно з бажаннями Патріарха… У нього навіть було особливе слово для тих, хто марнував час, – «не тиндайте». Казав: «Брате, не тиндайте, працюйте».
Свою роботу він присвячував в основному науці. Де міг і як міг, Йосиф Сліпий намагався розвивати наукову працю. Він не тільки сам працював, а й створював ці місця праці, заохочував студентів, виховував у них пошану до науки. Саме він, відбувши заслання, почав у Римі створювати Український католицький університет… Для цього він долав найрізноманітніші перешкоди. І якщо ми сьогодні маємо Університет, то тільки завдяки першим, дуже рішучим крокам Патріарха.
Департамент інформації УГКЦ
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz