«Поховайте мене в нашому Патріяршому Соборі Святої Софії,
а як воплотиться наше видіння і постануть на волі наша Свята Церква
і наш Український Нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю
і покладіть її у храмі Святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея».
«Заповіт» Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого
Цими днями минає 20-та річниця перенесення тлінних останків Слуги
Божого Блаженнішого Патріарха Йосифа, ісповідника віри УГКЦ з
Патріяршого Собору Святої Софії у Римі до Архикатедрального храму
Святого Юрія у Львові. З цієї нагоди, сьогодні, в соборі де спочиває
Патріарх, служилась Архиєрейська Божественна Літургія за його прославу.
Знаменно, що очолив Богослуження колишній його учень, а тепер
новопоставлений Архиєрей, Преосвященний владика Борис при участі
священнослужителів Собору Святого Юрія та свідків подій відродження
УГКЦ, вінцем якого сталося повернення до України праху Патріарха.
«Історія Патріарха Йосифа насичена Божою дією. Перст Господній цього
юнака з Тернополя торкнув у ранньому віці, і рука Божа провадила його» -
сказав у своїй проповіді владика Борис.
«В 1963 році коли в деяких місцях в діаспорі вже звучали панахиди за
душу майбутнього Патріарха – продовжив ректор УКУ - потужною рукою
Господь витягає митрополита Йосифа з цього морозного пекла 18-річної
неволі в таборах і ставить його на нову місію в 71-ий рік його життя».
«Загляньмо в біографію Йосифа Сліпого – це є одне велике Боже чудо» – підсумував свою проповідь владика Борис.
По завершенні Літургії адміністратор собору Святого Юрія митрофорний
протоієрей Роман Кравчик подякував владиці за спільну молитву та живу
проповідь і подарував на згадку пам’ятну медаль ім.. Патріарха Йосифа
Сліпого.
Відтак, усі присутні спустились в крипту де спочивають останки
блаженнішого Патріарха Йосифа. Там була відслужена панахида за душу
ісповідника. Тоді до присутніх знову звернувся владика Борис із закликом
повсякчас приходити сюди в це тихе підземелля на Свято-Юрській горі для
поклоніння Патріархові: «Приходім сюди, щоб духовно єднатися з
Патріархом Йосифом та із нашими великими святцями! Приходім, щоб брати
приклад з їхнього життя і певності що великі Божі діла повторюються,
продовжуються і будуть серед нас».
Нагадаємо, що в Архикатедральному соборі Святого Юрія у Львові
щопонеділка служиться Літургія за прославу Слуги Божого Патріарха Йосифа
Сліпого. Рівно ж і ми запрошуємо усіх долучитись до спільної молитви за
зачислення Патріарха Йосифа до лику блаженних і святих за його
мученицьке свідоцтво віри Христової, яке він засвідчив своїм праведним,
сповненим терпінь життям.
Роман Соколенко,
Довідка:
Патріарх і Кардинал Йосиф Сліпий-Коберницький-Дичковський, народився 17
лютого 1892 р. в селі Заздрість, Теребовельського повіту в Галичині.
Гімназію закінчив у Тернополі (1911 р.), згодом студіює у Львівській
Духовній Семінарії, а з 1912 р. в — Інсбруці, де й одержує ступінь
доктора богослов'я в 1916 р.
Святу Тайну Священства приймає 30 вересня 1917 р. з рук Слуги Божого Митрополита Андрея. Продовжує студії в Інсбруці і в Римі в Орієнтальному Інституті, Анджелікум і Грегоріянум. Стає професором догматики. Від 1922 р. є професором догматики в Духовній Семінарії у Львові, а від 1925 р. її ректором. Був співзасновником Богословського Наукового Товариства, а згодом його постійним головою. Львівську Семінарію розвиває так, що вона від 1928 р. стає Богословською Академією, а о. Йосиф її постійним ректором аж до свого ув'язнення. Реформує навчання в Богословській Академії за найновішими зразками і вимогами рідної Церкви, пише наукові праці, редагує богословський журнал "Богословія", видає наукові твори, відбуває наукові подорожі до університетів різних країн, бере участь у Велеградських Унійних Конгресах та інших наукових з'їздах.
Друга світова війна не перериває діяльністьо. Ректора Сліпого серед важких обставин. 22 грудня 1939 р. під час першої більшовицької окупації Митрополит Андрей висвячує о. Йосифа на єпископа з правом наслідства. Після смерті Слуги Божого Андрея 1 листопада 1944 р. серед руїн нашої Церкви і Народу архієпископ Йосиф стає Главою Церкви-Мучениці і духовним Батьком Народу.
11 квітня 1945 р. арештований, за віру засуджений в Києві на 8 років примусових робіт у сибірських таборах. У 1953 р. засуджений знову на заслання. Третій раз засуджений в 1957 р. на сім років ув'язнення і каторжних робіт і четвертий раз в 1962 р. засуджений на ув'язнення в Мордовії. Разом — 18 літ ув'язнення, заслання, тюрем, каторжних робіт. Папа Іван XXIII у 1960 р. номінує Митрополита Йосифа Кардиналом "іn ресіоrе".
9 листопада 1963 р. звільнений з каторги стараннями папи Івана XXIII прибуває до Риму. Бере участь у II Ватиканському Соборі. 25 лютого 1965 р. папа Павло VI номінує Його кардиналом.
Впродовж 21 року на волі відвідує всі українські поселення в світі, об'єднує український єпископат у Синод Української Церкви, в 1975 р. приймає титул Києво-Галицького Патріарха в очікуванні на визнання його папою, купує монастир для монахів-студитів, і збирає їх, розсіяних по світі, основує і будує Український Католицький Університет св. Климента папи з храмом Святої Софії. Весь час на волі переповнений безупинною працею та багатогранною діяльністю, молитвами за свою Церкву і Нарід і на славу Бога та благо Народу.
Спочив у Бозі 7 вересня 1984 року при храмі Святої Софії в Римі.
Святу Тайну Священства приймає 30 вересня 1917 р. з рук Слуги Божого Митрополита Андрея. Продовжує студії в Інсбруці і в Римі в Орієнтальному Інституті, Анджелікум і Грегоріянум. Стає професором догматики. Від 1922 р. є професором догматики в Духовній Семінарії у Львові, а від 1925 р. її ректором. Був співзасновником Богословського Наукового Товариства, а згодом його постійним головою. Львівську Семінарію розвиває так, що вона від 1928 р. стає Богословською Академією, а о. Йосиф її постійним ректором аж до свого ув'язнення. Реформує навчання в Богословській Академії за найновішими зразками і вимогами рідної Церкви, пише наукові праці, редагує богословський журнал "Богословія", видає наукові твори, відбуває наукові подорожі до університетів різних країн, бере участь у Велеградських Унійних Конгресах та інших наукових з'їздах.
Друга світова війна не перериває діяльністьо. Ректора Сліпого серед важких обставин. 22 грудня 1939 р. під час першої більшовицької окупації Митрополит Андрей висвячує о. Йосифа на єпископа з правом наслідства. Після смерті Слуги Божого Андрея 1 листопада 1944 р. серед руїн нашої Церкви і Народу архієпископ Йосиф стає Главою Церкви-Мучениці і духовним Батьком Народу.
11 квітня 1945 р. арештований, за віру засуджений в Києві на 8 років примусових робіт у сибірських таборах. У 1953 р. засуджений знову на заслання. Третій раз засуджений в 1957 р. на сім років ув'язнення і каторжних робіт і четвертий раз в 1962 р. засуджений на ув'язнення в Мордовії. Разом — 18 літ ув'язнення, заслання, тюрем, каторжних робіт. Папа Іван XXIII у 1960 р. номінує Митрополита Йосифа Кардиналом "іn ресіоrе".
9 листопада 1963 р. звільнений з каторги стараннями папи Івана XXIII прибуває до Риму. Бере участь у II Ватиканському Соборі. 25 лютого 1965 р. папа Павло VI номінує Його кардиналом.
Впродовж 21 року на волі відвідує всі українські поселення в світі, об'єднує український єпископат у Синод Української Церкви, в 1975 р. приймає титул Києво-Галицького Патріарха в очікуванні на визнання його папою, купує монастир для монахів-студитів, і збирає їх, розсіяних по світі, основує і будує Український Католицький Університет св. Климента папи з храмом Святої Софії. Весь час на волі переповнений безупинною працею та багатогранною діяльністю, молитвами за свою Церкву і Нарід і на славу Бога та благо Народу.
Спочив у Бозі 7 вересня 1984 року при храмі Святої Софії в Римі.
27 серпня 1992 р. (через 47 років) - його тлінні останки повернулися на
рідну землю. Похований у крипті собору Св. Юрія у Львові.
